І МЕРТВИМ,
І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В
УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ
Шевченко Тарас
І смеркає, і світає, день божий минає,
І знову люд потомлений І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає — оглухли, не чують;
Кайданами міняються, правдою торгують.
І господа зневажають, — людей запрягають
В тяжкі ярма. орють лихо, лихом засівають.;:
А що вродить? Побачите, які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди, діти юродивії
Подивіться на рай тихий, на свою країну!
Полюбіте щирим серцем Велику руїну!
…………………………………..
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
— І ми — не ми, і я
— не я! І все те бачив, івсе знаю:
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!.. — Добре, брате,
Що ж ти такеє?
— Нехай скаже німець.
Ми не знаєм. —
Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю!
Німець скаже: — ви моголи. —
— Моголи! моголи! —
Золотого Тамерлана онучата голі.
Німець скаже: — ви слав'яни.
— Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих правнуки погані!
І Коллара читаєте з усієї сили, І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли так і претесь... І
всі мови слав'янського люду —
Всі знаєте. а своєї дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось! Добре заходились
По німецькому показу І заговорили
Так, що й німець невторопа,
Учитель великий, а не те, щоб прості люди
А гвалту! а крику!
…………………………………..
І на Січі мудрий німець картопельку садить,
А ви її купуєте, Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю ота земля напоєна,
Що картопля родить?
Вам байдуже. Аби добра була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала, та й вас роздавила!
…………………………………..
Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі современними огнями.
Повести за віком, за німцями недоріку,
Сліпую каліку.
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ Шевченко Тарас І смеркає, і світає, день божий минає,
І знову люд потомлений І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає — оглухли, не чують;
Кайданами міняються, правдою торгують.
І господа зневажають, — людей запрягають
В тяжкі ярма. орють лихо, лихом засівають.;:
А що вродить? Побачите, які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди, діти юродивії
Подивіться на рай тихий, на свою країну!
Полюбіте щирим серцем Велику руїну! ………………………………….. Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
— І ми — не ми, і я
— не я! І все те бачив, івсе знаю: Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!.. — Добре, брате,
Що ж ти такеє?
— Нехай скаже німець.
Ми не знаєм. —
Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю!
Німець скаже: — ви моголи. —
— Моголи! моголи! —
Золотого Тамерлана онучата голі.
Німець скаже: — ви слав'яни.
— Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих правнуки погані!
І Коллара читаєте з усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав'янофіли так і претесь... І всі мови слав'янського люду —
Всі знаєте. а своєї дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось! Добре заходились
По німецькому показу І заговорили
Так, що й німець невторопа,
Учитель великий, а не те, щоб прості люди А гвалту! а крику! ………………………………….. І на Січі мудрий німець картопельку садить,
А ви її купуєте, Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю ота земля напоєна,
Що картопля родить?
Вам байдуже. Аби добра була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала, та й вас роздавила! ………………………………….. Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі современними огнями.
Повести за віком, за німцями недоріку,
Сліпую каліку.
Полюбіте щирим серцем Велику руїну! ………………………………….. Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
— І ми — не ми, і я
— не я! І все те бачив, івсе знаю: Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!.. — Добре, брате,
Що ж ти такеє?
— Нехай скаже німець.
Ми не знаєм. —
Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю!
Німець скаже: — ви моголи. —
— Моголи! моголи! —
Золотого Тамерлана онучата голі.
Німець скаже: — ви слав'яни.
— Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих правнуки погані!
І Коллара читаєте з усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав'янофіли так і претесь... І всі мови слав'янського люду —
Всі знаєте. а своєї дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось! Добре заходились
По німецькому показу І заговорили
Так, що й німець невторопа,
Учитель великий, а не те, щоб прості люди А гвалту! а крику! ………………………………….. І на Січі мудрий німець картопельку садить,
А ви її купуєте, Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю ота земля напоєна,
